–озд≥л 4. "ќлекса". “ата перевели до Ћен≥нграду, а ми залишилис¤ у  иЇв≥, чекаючи, поки йому дадуть квартиру. Ћ≥том ¤ стала працювати рах≥вником у контор≥ ¤ка звалас¤ ќблдорснаб. ƒл¤ мене це слово звучало ¤к "абракадабра", але установа ц¤ в≥дала л≥сопосточанн¤м. ћен≥ було ш≥стнадц¤ть ≥ ¤ розцв≥ла ¤к кв≥тка. ¬улицею неможливо було пройти: хлопц≥ зупин¤лис¤ ≥, витр≥щивши оч≥, м≥р¤ли мене погл¤дом вздовж ≥ впоперек. «''¤вилис¤ поклонники ≥ з≥дхальники ≥ мама почала серйозно хвилюватис¤:одного з моњх найб≥льш в≥рних лицар≥в вона призначила своЇр≥дним ангелом -- охоронителем. ¬≥н був серйозний хлопець, зак≥нцував ѕол≥техн≥чний ≥нст≥тут ≥ був блисковий ф≥зик ≥ математик. ќск≥льки ¤ була першою д≥вчиною, до ¤коњ в≥н вир≥шив залиц¤тис¤, мама вважала, що це буде тривалий роман, ¤кий обер≥гатиме мене в≥д ≥нших, б≥льше досв≥дчених ≥ зр≥лих статЇвих розб≥йник≥в, ¤к≥ не зводили з мене очей. ј ¤ просто таки вже була зла на —ерг≥¤, тому що в≥н всюди за мною ходив, з≥дхав ≥ дививс¤ на мене, ¤к на ≥кону. ј ¤ була здорова д≥вчина, ≥ кров била в мен≥, ≥ щоки моњ гор≥ли, ≥ груди моњ дихали, ≥ почутт¤ моњ були солодк≥ й тривожн≥.

≤ не т≥льки тому, що дзюрчали струмки ≥ сп≥вав соловей, ≥ не тому, що м≥с¤ць манив мене кудись ≥з мого д≥вочого л≥жка, а п''¤нкий аромат липових алей заповнював оч≥ сльозами ≥ тривожив усю мою ≥стоту. јле й тому, що це була весна мого житт¤. ј весною чекаЇш чогось надзвичайного, чекаЇш його, Їдиного, його, д≥йсного, ≥ в≥н прийшов. ¬≥дчинилис¤ двер≥ нашоњ контори "јбракадабра", де ми, три д≥вчини, нудилис¤, працюючи рах≥вниками, ≥ наш начальник, славна ≥ добра людина з гарним пр≥звищем Ќехамк≥н, попросив нас бути дуже вв≥чливими ≥ люб¤зними з важливим кл≥Їнтом, --≥нженером-л≥сничим, ¤кий прињхав ≥з «ах≥дноњ ”крањни. ћи страшенно оживились,тому що слово "л≥сничий" було казковим ≥ романтичним. «а дес¤ть хвилин у дв≥р в''њхав автомоб≥ль, з ¤кого вискочила величезна чорна в≥вчарка, наш Ќехамк≥н просунув голову в двер≥ ≥ шепнув: "÷е в≥н д≥вчата!". ≤ в цю мить ¤ побачила його! “обто, ¤ спочатку н≥чого не побачила, тому що мене засл≥пило, обпалило, закрутило. ¬≥н ув≥йшов у нашу ком≥рку, ¤к входить сонце. ¬се зас¤¤ло, осв≥тилис¤ вс≥ кутки, а на столах заплигали сон¤чн≥ зайчики. ћи порозз¤вл¤ли роти, зачарован≥. ѕеред нами сто¤в в б≥лому костюм≥ двометровий юнак стрункий, елегантний. ≤ кол≥р обличч¤ його був золотистий, ≥ н≥с римский, ≥ п≥дбор≥дд¤ волюве, волосс¤ сталеве, губи туг≥ ≥ чутлив≥. ј оч≥ були небувалого колльору, б≥рюзи мор¤, бездонн≥ ≥ с¤юч≥. ≤ ц≥ оч≥ дивилис¤ на мене здивовано ≥ запитливо. ≤ т≥льки тепер до мене д≥йшов його голос... ¬≥н питав, чи не хот≥ла б ¤ показати йому  ињв, бо в≥н тут уперше в столиц≥.

…ого звали ќлекса Ўвець, ≥ в≥н в≥др≥зн¤вс¤ в≥д ус≥х знайомих мен≥ молодих людей. ¬≥н прињжджав за мною автом (небувала р≥дк≥сть у –ад¤нському —оюз≥ в т≥ часи!) ≥ завжди -- з букетом кв≥т≥в. ¬≥н був запоб≥гливий, вишуканий ≥ поводивс¤ ¤к д≥йсний джентльмен. ¬≥н р≥зко в≥др≥зн¤вс¤ в≥д рад¤нськоњ молод≥, вихованоњ в прост≥й комсомольськ≥й повед≥нц≥ -- без р≥зних "дореволюц≥йних церемон≥й" залиц¤нн¤ властивими нашим прад≥дам. ≤ з ним ¤ почувала себе ж≥ночою ≥ прекрасною. ≤ де б ми не бували -- чи на концерт≥, чи на п≥кн≥ку, в ресторан≥, чи на пл¤ж≥ на ƒн≥пр≥, в л≥с≥ чи в гост¤х, в≥н ус≥м давав зрозум≥ти, що ¤ Ї Їдина ≥ неповторна. ≤ все було нове дл¤ мене: ≥ його ≥нтелект, ≥ його мелод≥йна, сп≥вуча, правильна украњнська мова, його любов до поез≥њ, його н≥жн≥сть до р≥дних  арпат, його погл¤ди ≥ його ≥дењ. ¬≥н був ѕрометей, ¤кий прин≥с мен≥ вогонь.

¬≥н часто прињжджав до  иЇва у в≥др¤дженн¤, ≥ м≥й начальник, милий Ќехамк≥н, у ц≥ дн≥ дозвол¤в мен≥ не виходити на працю. ћи з ќлексою були нерозлучн≥. ¬≥н м≥г годинами розпов≥дати мен≥, ¤к поступово, але в≥рно нищать украњнську культуру, руйнують мову, що громод¤ни ”крањни вже розмовл¤ють ¤кимсь суржиком, м≥шаною украњнськоњ й рос≥йськоњ мови. ¬≥н казав, що нац≥¤ ¤ка маЇ 50 м≥льон≥в населенн¤ ≥ територ≥ю таку, ¤к ‘ранц≥¤, маЇ право на самовизначенн¤ ≥ державну незалежн≥сть. ¬≥н розпов≥дав мен≥ про жахи розстр≥л≥в, про знищенн¤ украњнц≥в п≥сл¤ захопленн¤ «ах≥дноњ ”крањни в 1939 роц≥ „ервоною јрм≥Їю, про другу навалу --н≥мецьких фашист≥в, про те, що народов≥ н≥куди було д≥ватис¤ в цих страшних убивних тисках. ¬≥н казав про те, що загубив ус≥х своњх р≥дних.

≤ так одного разу, засид≥вшись над ƒн≥пром, на јскольдов≥й могил≥, в≥н розпов≥дав про героњв, борц≥в за волю ”крањни, про 300 рок≥в боротьби з тими, хто топче родючу украњнську землю....

≤ сонце ос¤ювало ѕечерську Ћавру, бан≥ ¤коњ нагадували шоломи давн≥х лицар≥в, ≥ в≥тер дув ≥з ƒн≥пра ≥ громовиц¤, н≥би викликана бунтарськими словами ќлекси, вже била блискавками на л≥вому берез≥, пронизуючи чорн≥ хмари. ≤ тут ¤ засп≥вала на весь голос, на все ƒн≥про, на всю ”крањну: "–еве та стогне ƒн≥пр широкий, сердитий в≥тер завива, додолу верби гне висок≥, горами хвилю п≥д≥йма". ≤ тут в≥н мене вперше поц≥лував. ¬≥н обпалив мене своњм поц≥лунком. ≤ ноги моњ п≥дкосились. ј в≥н ц≥лував губи моњ, оч≥ моњ ≥ шепот≥в, шепот≥в: "Ѕудь моЇю дружиною, –ена, будь моЇю дружиною". ≤ дощ зм≥шувавс¤ з нашими сльозами, ≥ см≥х наш лет≥в над ƒн≥пром, а ноги моњ не йшли, не йшли моњ ноги, не йшли вони... ≤ на другий день був скандал. ћама ≥ —ерг≥й були у нест¤м≥. ћама сказала: "Ќ≥!". јле ¤ перемогла. я так хот≥ла п≥ти за нього зам≥ж! ≤ ми домовились, що за два тижн≥ в≥н в≥зьме в≥дпустку ≥ ми одружимос¤.

ћинуло два тижн≥. ћинув м≥с¤ць. ћинув наступний. ¬≥д ќлекси не було н≥¤ких в≥сток. —ерце моЇ було розбите. —ерг≥й благав вийти за нього зам≥ж. ћама пил¤ла мене з ранку до ноч≥. --ѕодивись, ¤кий хороший —ерг≥й, -- говорила вона. ј тв≥й ≥дол ќлекса просто вт≥к в≥д тебе! —ерг≥й не в≥дходив в≥д мене н≥ на крок. ј тут ще начальник сказав мимох≥ть, що будучи у Ћьвов≥, бачив на вулиц≥ ќлексу. ∆ивого ≥ здорового. ≤ ¤, ц≥лковито цим розлютована, сказала —ерг≥Їв≥, що через три дн≥ ми йдемо з ним в «ј —. јле в≥н повинен мен≥ об≥ц¤ти, що н≥коли! -- не перешкоджатиме мен≥ стати сп≥вачкою, тому що ¤ вир≥шила вчитис¤ сп≥ву ≥ присв¤тити себе мистецтву. ≤ мистецтво з цього дн¤ буду метою мого житт¤. ≤ в≥н, щасливий, сказав, що п≥де на все, аби т≥льки ¤ була його дружиною. ќдного вечора в двер≥ хтось постукав. я в≥дчинила. Ѕ≥л¤ дверей сто¤в ќлекса. ≤, вс¤ тремт¤чи, ¤ сказала йому: --ѕ≥здно! јле в≥н не зрозум≥в ≥ почав по¤сн¤ти, що ран≥ше не було л≥така, ось чому в≥н так п≥зно. јле ¤ в гн≥в≥ грюкнула дверима. Ќа другий день в≥н чекав мене на вулиц≥ ≥ почав просити, щоб ¤ його вислухала. ¬≥н сказав, що на нього донесли в  ƒЅ, що в нього були велик≥ неприЇмност≥, що в≥н не м≥г мене пов≥домити, тому що його тримали на допитах. „и правда, що за цей час ¤ вийшла зам≥ж за —ерг≥¤? “ак сказав йому м≥й начальник. ≤ коли в≥н почув в≥дпов≥дь, в≥н заплакав, ¤к дитина.

≤ ми всю н≥ч блукали з ним по  ињву, ≥ коло пам''¤тника ¬олодимиров≥ над ƒн≥пром ¤ сказала йому, що роз≥йдус¤ ≥з —ерг≥Їм, що ми одружимос¤ ≥ поњдемо з ним на його  арпати. я так м≥цно кохала його в цю мить, так в≥н мен≥ був близький ≥ бажаний, що ¤ не в≥дриваючись дивилас¤ в його сумн≥, потемн≥л≥ в≥д гор¤ оч≥. јле не знала ¤ т≥льки одного: що б≥льше вже н≥коли, н≥коли його не побачу.

ƒома ¤ все розпов≥ла. —ерг≥й сказав, що н≥¤кого розводу в≥н мен≥ не дасть. я була спок≥йна: ¤ знала, що незабаром прињде ќлекса ≥ все уладить. јле ¤ забула, що на св≥т≥ була сильн≥ша сила н≥ж любов, стал≥нский режим котрий все ще д≥¤в. „ерез тиждень прийшов до нас м≥й начальник Ќехамк≥н ≥ тремт¤чим голосом розпов≥в, що ќлексу арештували ≥ обвинуватили його в зрад≥ батьк≥вщини. --…ого н≥коли тепер не випуст¤ть ≥з в''¤зниц≥, --сказав Ќехамк≥н, --а можуть взагал≥ розстр≥л¤ти. “ому ви, мама ≥ —ерг≥й, забер≥ть куди-небуть –енату, щоб вона не покал≥чила своЇ молоде житт¤. ≤ час дл¤ мене зупинивс¤. я все думала про те, що в≥н зовс≥м самотн≥й на всьому б≥лому св≥т≥ в руках найб≥льш безжал≥сних людей. ≤ про те, що його, можливо, мучать. ≤ що ¤ н≥чим, зовс≥м н≥чим не можу йому допомогти. ўо в≥н зник ≥з житт¤. ≤ що ¤ зникла також. я захвор≥ла, ≥ мене в≥двезли до бабун≥ в Ћуганськ. ≤ бабун¤ розум≥ючи кивала головою. ¬она добре знала, ¤к у –ад¤нському —оюз≥ зникали люди.

ќстанн≥й поц≥лунок (ѕоследний поцелуй)