¬ечорами ми збиралис¤ в гостиниц≥ де за чаЇм, смакуючи м≥й улюблений торт з трюфел¤ми, ми обговорювали спектакл≥ ≥ баз≥кали про литературу або про политику. —лавко був великий жарт≥вник: майстер розпов≥дати анекдоти. ” мене в≥д см≥ху бол≥ли щелени. ¬≥н став сол≥стом опери будучи ще студентом консерватор≥њ. ќдного разу ¤ побачила його в зовс≥м ≥ншому св≥т≥.

ћи с≥ли в автобус ≥ поњхали в  арпати.

≤ ¤ захоплювалась њх красою, ≥ л≥сом що р≥с на схил¤х, ≥ сонцем, ≥ небом, ≥ вс≥м, що дарують ц≥ надзвичайно красив≥ гори.

јле м≥й друг раптом тихо ≥ нав≥ть похмуро сказав, що цей л≥с колись був пишний, а тепер в≥н вирубаний, тому що рад¤нск≥ солдат≥ в≥палювали ≥ рубали л≥си, вилавлюючи украњнских повстанц≥в.

Ќа узл≥сс≥ в≥н зупинивс¤ ≥ сказав:- мо¤ сем'' ¤ ховалас¤ тут в земл¤нц≥ ѓх знайшли рад¤нск≥ солдати ≥ батька розстр≥л¤ли пр¤мо на цьому м≥сц≥, на очах у д≥тей. ¬≥н був партизаном ”крањнськоњ ѕовстанськоњ јрм≥њ, ¤ка боролас¤ з н≥мецькими фашистами ≥ рад¤нськими комун≥стами в цих карпатських л≥сах. ≤ це тривало ще багато рок≥в п≥сл¤ зак≥нченн¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни. ѕартизани розраховували на допомогу з-за кордону, але вона не прийшла. оли рад¤нськ≥ солдати вирубали л≥си, то залишки повстанськоњ арм≥њ рушили на зах≥д,

в ем≥грац≥ю. ѓх повинн≥ були прикривати загони молодих партизан≥в. ≤ вс≥ вони загинули вважаючи, що смерть краще в≥д полону. Ѕатько ярослава належав до цих молодих партизан≥в. „удом ур¤тувавшис¤ в≥д смерти, в≥н пробравс¤ до своЇњ с≥м'' њ, де його чекала смерть коло земл¤нки. ярослав був тод≥ малою дитиною.

ћинуло багато голодний рок≥в, прожитих в злидн¤х ≥ страху, перед тим ¤к в≥н над¤гнув стар≥ стоптан≥ черевики сестри ≥ засалену в≥йскову т≥логр≥йку ≥ п≥шов п≥шки до м≥ста з шматком хл≥ба ≥ п''¤тьма карбованц¤ми в кишен≥, щоб вступити в музичну школу. ¬≥н думав, що минуле в≥д≥йшло назавжди ≥ хот≥в стати сп≥ваком. јле його не забули.

 оли в≥н уже вчивс¤ в консерватор≥њ, його викликали в  ƒЅ ≥ запропонували сп≥впацювати. …ого просили показати тих, хто в минулому брав участь в рухов≥ украњнських нац≥онал≥ст≥в. ¬≥н в≥дпов≥в, що в той час був дитиною ≥ н≥чого й н≥кого не знаЇ. “од≥  ƒЅ прйшло до його педагога. - як же так,- сказав гебешник, д≥ти шановних,заслужених парт≥йц≥в не попадають в консерваторию, а бандер≥вский годованець, син розстр≥л¤ного ворога народа, вчитьс¤ у вашему клас≥? ј педагог в≥дпов≥л:- д≥ти ваших парт≥йц≥в безголос≥, а ярослав- природжений сп≥вак, ≥ нав≥ть коли ви його виженете з консерватор≥њ, ¤ все одно буду його вчити ≥ зроблю з нього оперного сп≥вака. ≤ ярослава на де¤кий час залишили в спокоњ. „ерез к≥лька рок≥в до мого друга ярослава прињхав д¤дько з јмерики, ¤кий ем≥грував ще в стар≥ часи, став мор¤ком ≥ проплавав по мор¤м ≥ океанам усе своЇ житт¤. ¬≥н вийшов на пенс≥ю ≥ захот≥в перед смертю подивитис¤ на р≥дну ”крањну, на своњх сестер ≥ плем¤нника. ярослав сп≥вав тод≥ в ќдеському оперному театр≥. ¬≥н не хот≥в осоромитис¤ перед заморським д¤дьком, вл≥з у фантастичн≥ борги ≥ прийн¤в його по-кн¤з≥вскому. ƒ¤дько поњхав в свою јмерику зачарований гостинн≥стью свого плем¤нника, а до ярослава добралис¤: його зв≥льнили з театру ≥ в≥н опинивс¤ десь в —ередн≥й јз≥њ.

ѕов≥рнемос¤ до Ћьвова. “ам тод≥ було багато талановитоњ молод≥. “ам сп≥вала сопрано Ќел¤ “каченко, працювал диригент “урчак, ¤кий п≥зн≥ше став головним диригентом  ињвскоњ опери. “енор «≥нов≥й Ѕаб≥й, ¤кого називали "молодий  арузо" ≥ ¤кому пророкували св≥тову славу, пройшов в≥дб≥рний конкурс в √елс≥нк≥ на фестиваль молод≥. ѕ≥сл¤ переслухованн¤ в≥дразу запросили до ¬еликого театру на в≥дкритт¤ нового сезону. јле в √ельс≥нк≥ в≥н не поњхав: його зн¤ли пр¤мо з трапу л≥така ≥ в≥дправили додому. …ому нав≥ть не спромоглис¤ по¤снити, за що. ѕ≥сл¤ цього йому була закрита дорога не т≥льки за кордон, але ≥ в ¬еликий театр. ≤ в≥н так ≥ не дов≥давс¤, чим ж провинивс¤ перед владою. я думаю тим, що народивс¤ у Ћьвов≥, щ≥н≥ де кожного п≥дозр≥вали в проукрањнських настро¤х. ƒругий сп≥вак, з ¤ким ¤ сп≥вала у Ћьвов≥, був нап≥в-украњнець, нап≥в-в≥рмен≥н √рицько Ќ. ¬≥н був надзвичайний тенор. Ѕудучи у ¬еликому театру, ¤ часто рекомендувала його на зам≥ну хворих тенор≥в, ≥ сп≥вала з ним " армен" ≥ "јњду". ¬≥н був розк≥шний ’озе, а –адамес був його коронним номером ≥ кр≥м голосу, в≥н мав подивуг≥дну зовн≥шн≥сть дл¤ цих ролей. ѕам'' ¤таю, що коли ¤ в≥дпочивала у своЇњ при¤тельки, оперного режисера, в Ѕолгар≥њ, цей сп≥вак прињхав на гастрол≥ з ќдеськоњ опери ≥ сп≥вав –адамеса. ”сп≥х був такий приголомшливий, що до нього за кул≥си прийшли диригенти Ѕухарестськоњ ≥ ¬≥денськоњ опер ≥ запросили його на гастрол≥. ўасливий, в≥н сказав мен≥, що його в≥д≥брали на стажуванн¤ в ћ≥ланську "Ћа —кала" в≥д ”крањнськоњ –еспубл≥ки. јле в≥н прињхав через м≥с¤ць в ћоскву до ƒержконцерту, щоб дов≥датись,чому дос≥ нема оф≥ц≥йного запрошенн¤. …ому сказали, що ц¤ поњздка не в≥дбудетьс¤, ≥ розмова зак≥нчилась. ”же в ќдес≥ ¤кийсь сердобольний "меценат" в≥д  ƒЅ по¤снив йому, що був одержаний анон≥мий лист-донос, ≥ його поставили на чорний список.  еревницьтво ≥ колеги дивилис¤ на сп≥вака ¤к на злочинц¤, а в≥н божевол≥в, ≥ не знав в чому його провина! ¬≥н покинув усе ≥ вињхав в —ередню јз≥ю, де кар'' Їра його була зак≥нчина, бо вибратис¤ з цього тр¤совиська н≥¤коњ можливости в нього б≥льше не було. ¬≥н попав у, так би мовити, гулаг дл¤ музикант≥в в закинутому, забутому ≥ закритому район≥ на кордон≥ з јфган≥станом. —паси його, Ѕоже!

ћинуло багато, багато рок≥в ≥ вже тут в јмериц≥ ¤ отримула загубленного листа, которого м≥й дорогий друг ярослав послав мен≥ ще в 1990 року. я читала ≥ сльози застилали мен≥ оч≥ бо на конверт≥ зворотноњ адреси вже не можна було роз≥брати. ярослав писав: - «равствуйте, дорога¤ –ената ¬ладимировна. Ќа дн¤х получил из  анады письмо, которое шло почему-то мес¤ц и из которого ¤ узнал “вой теперешний адрес. я писал на старый, но письмо вернулось. ѕишу со св¤щенным трепетом, так что извени за плохой почерк. ”жасно рад, что могу написать “ебе.